30 серпня - Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
17 червня 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень і зобов’язана дотримуватися її положень.
Ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню. Це положення встановлено Міжнародною конвенцією про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (надалі − Конвенція), до якої Україна приєдналася в 2015 році і зобов’язана як і інші держави – учасниці Конвенції дотримуватися її положень.
Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення (частина друга статті 1 Конвенції).
Відповідно до статті 2 Конвенції насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення (частина друга статті 1 Конвенції).
В України правовий статус осіб, зниклих безвісти, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі – Закон), який також забезпечує правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів.
Відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою з моменту подання заяви про факт її зникнення.
З метою забезпечення координації діяльності державних органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у тому числі розшук осіб, зниклих безвісти зв’язку з війною росії проти України, яка триває більше 8 років або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України працює Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, на якого покладено повноваження щодо координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших пов’язаних з цим питань.
Заяву про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може подати:
- родич такої особи;
- представник військового формування;
- орган державної влади чи орган місцевого самоврядування;
- громадське об'єднання;
- будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення.
Разом з тим, така заява може бути подана Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, якщо до нього звернулися з повідомленням про зникнення людини.
ℹ️ Слід зазначити, що така заява подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. В тексті заяви має бути зазначена інформація, що може сприяти розшуку такої особи.
Уповноважений координує кол-центр з розшуку зниклих безвісти військовослужбовців і цивільних осіб. Він співпрацює з Національним Інформаційним Бюро при Мінреінтеграції, у питаннях інформації щодо зниклих безвісти.
Алгоритм дій щоб повідомити про зниклу людину:
зателефонуте на “гарячу лінію” кол-центру 0 800 339 247 з понеділка по п’ятницю з 9:00-18:00.
У суботу і неділю кол-центр працює у віддаленому режимі.
Інформація приймається у вигляді повідомлень на номер 095 896 0421 у вайбер та телеграм. Також для зв’язку з працівниками кол-центру можна скористатися електронною адресою: war2022people@gmail.com.
