Луганщина – батьківщина добровольців
Війна прийшла на нашу землю набагато раніше, ніж 24 лютого 2022 року. Окупація росіянами наших міст розпочалася під грім залпів на Інститутській взимку 2014 року і тривала протягом восьми років, поки не настав етап, коли росія скинула маску «неучасника» війни. Замість своїх «проксі» вони вступили у відкрите протистояння з усією українською нацією.
На цей час на Луганщині вже було сформовано український патріотичних рух, який зі зброєю у руках захищав країну під час АТО/ООС та продовжив нести свою службу в умовах повномасштабної війни з рф.
Серед них 24-й окремий штурмовий батальйон, який перше бойове хрещення отримав на берегах річки Айдар, яка і стала названим іменем підрозділу. У 2014 році батальйон бився за Щастя, Хрящувате, Металіст та Луганський аеропорт. Підрозділ закарбував в історії імена своїх героїчних побратимів, які брали участь у визволенні рідної Луганщини.
Під час повномасштабного вторгнення у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха «Айдар» бився за Вугледар, Бахмут, Волноваху та Авдіївку.
Не стали осторонь і правоохоронці Луганщини, які захищали від колаборантів наші міста. Добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» було створено у травні 2014-го. Вірні присязі міліціонери вийшли на територію Дніпропетровщини, де їх було підготовлено та озброєно для визволення Луганщини. Підрозділ неодноразово брав участь у бойових зіткненнях. 20 травня 2020 року поблизу Трьохізбенки командир батальйону «Луганськ-1» полковник Сергій Губанов дістав осколкові поранення та помер по дорозі в лікарню. Підрозділ поліції став носити ім’я загиблого бойового командира.
З початком повномасштабного вторгнення «Луганськ-1» увійшов до Гвардії наступу у складі поліцейської бригади «Лють».
