18 травня Україна вшановує День пам’яті жерт геноциду кримськотатарського народу-масової депортації кримських татар,яку сталінський режим організував навесні 1944 року.
Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня).
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
До Криму заселялися вихідці з росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Понад 20 років радянська влада замовчувала цю трагедію. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар.
Та, на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. І тільки 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.
Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.
Анексія Криму російською федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.
Маємо пам’ятати про страшну трагедію кримськотатарського народу, вшанувати пам'ять жертв геноциду та прискорити настання того дня, коли кримські татари та українці повернуться до рідних домівок.
Крим — це Україна
