ПАМ’ЯТКА: Виконання громадянами України обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України
1. У чому полягає обов’язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?
Захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ч. 1 статті 17 Конституції України).
Відповідно до статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також шанування її державних символів є конституційним обов’язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба – це конституційний обов’язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов’язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров’я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов’язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов’язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Війна чи збройний конфлікт – це завжди загроза правам людини у максимальній мірі, адже головний інструмент у війні – армія і зброя. Наслідки війни чи збройних конфліктів – вбивства, руйнування фізичної та економічної інфраструктури, насильницькі переміщення людей та порушення нормальних людських відносин.
Виконання громадянами такого обов’язку врегульовано Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». Відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону військовий обов’язок включає в себе:
- підготовку громадян до військової служби;
- приписку до призовних дільниць;
- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
- проходження військової служби;
- виконання військового обов’язку в запасі;
- проходження служби у військовому резерві.
2. Яка передбачена відповідальність за ухилення від обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?
За ухилення громадян України від виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України встановлено кримінальну відповідальність.
Зокрема, кримінальна відповідальність встановлена за:
- ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, – карається штрафом від 5 100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до 1-го року (ч. 1 статті 337 КК України);
- ухилення військовозобов’язаного, резервіста від навчальних (спеціальних) зборів – карається штрафом від 8 500 грн до 11 900 грн або виправними роботами на строк до 2-х років (ч. 2 статті 337 КК України);
- ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу – карається обмеженням волі на строк до 3-х років (стаття 335 КК України);
- ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – карається позбавленням волі на строк від 3-х до 5-ти років (стаття 336 КК України);
- ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період (крім відбудовного періоду) чи у разі проведення цільової мобілізації – карається позбавленням волі на строк від 2-х до 5-ти років (стаття 336-1 КК України).
3. Чи передбачає законодавство відповідальність громадян за шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?
У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX від 15 березня 2022 року, яким доповнила інститут обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння ст. 43-1 «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України», що передбачає перелік діянь, які в умовах дії воєнного стану або в період збройного конфлікту не є кримінально протиправними.
Необхідність появи такої норми обумовлена тим, що права та обов’язки військовослужбовців регламентовані законом, а от з іншими особами, які чинять опір агресору до появи ст. 43-1 питання було відкритим. Дана норма врегульовує питання щодо захисту Вітчизни як громадянами, які виконують обов’язок, так і громадянами, які реалізовують право на захист Вітчизни.
Що передбачає ст. 43-1 КК України.
Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обставиною, що виключає кримінальну протиправність за будь-яке діяння, що описане як таке у КК України, а саме у ст.43-1.
Так, не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Умови правомірності, за наявності яких вчинені діяння, передбачені ст. 43-1 КК України, не будуть кримінально караними:
- спрямованість діяння. Дія або бездіяльність, що спрямована на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни;
- обстановка вчинення. Діяння вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Збройний конфлікт має місце у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану або взагалі у мирний час;
- шкода, яка заподіюється. Шкода може бути заподіяна лише життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію або заподіяло шкоду правоохоронним інтересам;
- своєчасність заподіяння. Шкода може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує воєнний стан або збройний конфлікт.
Вчинені діяння не повинні містити ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У протилежному випадку особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
4. Які умови не притягнення особи до кримінальної відповідальності за шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?
У Кримінальному кодексі України (ч. 1 статті 43-1) визначено умови, за яких особа не буде підлягати кримінальній відповідальності за діяння, якими заподіяно шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Такі діяння (дія або бездіяльність) мають бути вчинені:
- в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;
- зі спрямуванням на відсіч та стримування збройної агресії будь-якої країни;
- за відсутності ознак катування щодо осіб, які здійснюють агресію;
- без використання засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом;
- без порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Зверніть увагу: без дотримання цих умов, громадянин, який заподіяв шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, буде підлягати відповідальності на загальних підставах.
5. Яка межа шкоди агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?
Шкода, завдана агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, має бути в певних межах.
Не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, яке:
1) явно не відповідає небезпечності агресії;
2) явно не відповідає обстановці відсічі та стримування;
3) не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу (ч. 4 статті 43-1 КК України).
Наприклад, перевищенням меж шкоди агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни може бути визнано:
- умисний обстріл з тяжкого озброєння житлових районів, де знаходиться ворожа техніка, що спричинив загибель цивільного населення;
- пошкодження мосту, що унеможливлює проведення евакуації мирних людей;
- підрив цистерн з небезпечною речовиною тощо.
